U-Integral

Стилі лідерства згідно Даніеля Гоулмана

Даніель Гоулман, відомий американський письменник, спеціаліст у сфері лідерства та організаційного розвитку, автор терміну «емоційний інтелект» розробив концепцію лідерства, яка вже декілька десятиліть визнана однією з провідних та практичних.

На думку Гоулмана багато менеджерів помилково вважають, що їх стиль лідерства залежить від їх особистості, а не є їх стратегічним вибором. Натомість замість того, щоб обирати лише один стиль, який відповідає їх темпераменту, вони повинні запитати себе, який стиль найбільш доречно використати у кожній конкретній ситуації.

У ході масштабного дослідження Гоулман виділив 6 стилей лідерства:

· Авторитарний (Coercive/ принуждающий) - девіз “Роби як я сказав”
· Лідерський (Authoritative/ авторитетный) - девіз “Йди за мною”
· Батьківський (Affiliative/ отеческий) - девіз “Головне - це люди”
· Демократичний (Democratic/ демократичный) - девіз “Хочу знати вашу думку”
· Еталонний (Pacesetting/ эталонный) - девіз “Роби як я”
· Коучінг (Coaching/ наставнический) - девіз “А як ти думаєш?”

У кожного стилю є свої переваги та недоліки. Самий сприятливий клімат та показники ефективності в тих організаціях, які базуються на 4х та більше стилях, перш за все лідерському, демократичному, батьківському та коучінгу. Талановиті лідери інтуїтивно відчувають, який стиль використовувати у конкретних ситуаціях та легко вміють переключатися з одного стилю на інший.

Важливо усвідомити, якими стилями лідерства ви користуєтеся вже зараз і потроху розвивати всі інші. Такі якості, як самосвідомість, самодисципліна, мотивація, емпатія та навички спілкування в першу чергу допоможуть вам розвивати лідерські компетенції.

Детально про стилі лідерства згідно Гоулмана ви можете почитати у його книзі «Емоційний інтелект для бізнесу», а також у його відомій статті «Leadership Gets Results» (рос. «Шесть путей к цели»), Harvard Business Review.

Створення нових сенсів

Продовжуємо серію постів з Інтегральна європейська конференція 2021. Сьогодні ми розповімо про виступ Чарльза Айнзенштайна – американського письменника та філософа. Виступ присвячений тому, яким чином утворювати нові смисли тоді, коли існуюча базова парадигма вже не працює. Ось тези з виступу:

· Коли одна домінантна парадигма не працює люди часто відступають від неї і переходять до іншої, яка має свою структуру і бачення речей. Тобто від одної структурованої, контрольованої, всеоохоплюючої теорії переходять до іншої.
· Дуже часто ці теорії настільки конфліктуючі, що не можуть домовитися про те, на основі яких фактів вести дебати. Візьмемо хоча б питання вакцинації.
· У іншому випадку, коли домінантна парадигма не працює, люди часто замість того, щоб признати її неспроможність, починають «допрацьовувати» її – збільшувати кількість показників вимірювання і категорій. Таким чином, хочуть добитися порядку і безпеки через збільшення контролю у системі, яка вже не працює.
· Як знати які смисли утворювати на стику цих парадигм?
А що, якщо замість переходу до іншої парадигми, ми відмовимося від тотальної інтелектуалізації всього і візьмемо паузу у місці, яке називаються «Я не знаю». Це не тотожне «Я не можу знати», і це не відмова знати правду.
· Це етап, на якому ми відкриваємо нашу роль, як людські істоти і опиняємося у точці утворення нових сенсів. Чому ми тут, яка наша роль, що реально, а що ні – ці питання лежать в основі нової ідеалогії. Згідно якої люди на землі для того, щоб зробити світ більш живим, прекрасним та різноманітним.
· Тоді проблеми, які стоять перед нами, можливо вирішити. Але не через збільшення контролю, а через парадигму сумісної участі у чомусь більшому.
· Для прикладу візьмемо проблему клімату. Згідно парадигми контролю, нам достатньо встановити ліміти по показникам забруднення. Але якщо ми подивимося на Землю, як на живий організм, у якому, як і будь-якому живому організмі є органи, які мають свої конкретні функції. То ми зрозуміємо, що Земля не буде здорова, якщо ліса, води, звірі та ін. не будуть здорові. Таке бачення може змінити парадигму від технократичного підходу до такого, який породжує життя.

Підсумовуючи виступ Чарльза Айнзенштайна, давайте задумаємося над тим, наскільки ми відкриті до нового бачення речей, яке не підпадає під жодну з існуючих парадигм. Наскільки часто ми можемо відпустити контроль, деталізацію, структурування, які породжують ще більший контроль? Наскільки часто ми можемо побути в зоні «Я не знаю» і подивитися, що народиться з неї?

ПРАКТИКИ ТА ПІДХОДИ ДО БІЛЬШОЇ ЗРІЛОСТІ

Багатьом з нас хочеться рухатися в сторону більшої зрілості та цілісності. Давайте поговоримо про те, як до цього підступитися. Це величезна тема, однак давайте розпочнемо з перших кроків та усвідомлень.

1. Це не про розвиток коефіцієнту вашого інтелекту (IQ). Безумовно, це важливо, однак дорослішання вимагає більш інтегральний, цілісний підхід через різні лінії розвитку: емоційну, фізичну, моральну і духовну. Для розвитку у такому цілісному напрямку ми рекомендуємо книгу Кена Вілберу «Теорія всього»

2. Вертикальний розвиток – це доволі довготривалий процес, його не можна штучно пришвидшувати. Оскільки таким чином можна створити «тінь розвитку», яка буде отруювати і заважати вашому прогресу. Розвиток повинен бути здоровим та екологічним.

3. Існує багато практик, які будуть сприяти вертикальному розвитку. Ось деякі з них:

· Уповільнюватися та робити паузу. Це магічний час між стимулом та реакцією, коли ми можемо встановити зв’язок самими з собою і обрати, яким чином ми хочемо відреагувати на ситуацію.
· Практика майндфулнес або самоусвідомлення (Mindfulness) – це можливість направляти або утримувати увагу. Можливість бути «тут і зараз», щоб не відбувалося.
· Саморефлексія. Це спроможність розмірковувати і створювати певні сенси з того, що відбувається. Гарною відправною точкою в цій практиці може стати щоденне конспектування своїх думок у щоденнику.

Шлях до більшої зрілості та цілісності цікавий і не завжди простий. Але він вартий того!