Innova

Верховний Суд підтвердив, що майнові права на торговельну марку є спільним майном подружжя

У справі № 201/14163/13-ц позивач стверджував, що договором про оплатну передачу виключних майнових прав інтелектуальної власності на знак та торговельну марку порушено його права, оскільки він не давав своєї згоди на його укладання, договір суперечить інтересам сім`ї з підстав, передбачених статями 203, 215 ЦК України, статтею 65 СК України, просив визнати його недійсним.

ВСУ у цій постанові з аналізу положень п. 6 сть. 3, ч. 2 ст. 369 ЦК України та ч. 2 ст. 65 СК України у їх взаємозв`язку зробив висновок, що укладення одним з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо суд установить, що той з подружжя, хто уклав договір щодо спільного майна, та третя особа - контрагент за таким договором, діяли недобросовісно, зокрема що третя особа знала чи за обставинами справи не могла не знати, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності і що той з подружжя, хто укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.

ВПВС в постанові від 29.06.2021 у справі № 916/2813/18 відступила від висновку, що положення ч. 2 ст. 369 ЦК України та ч. 2 ст. 65 СК України з урахуванням п. 6 ст. 3 ЦК України спрямовані на захист прав саме добросовісного набувача, а тому саме в разі його недобросовісності договір може бути визнаний недійсним.

Від висновків, викладених у постанові ВСУ від 22.6.2017 у справі № 201/14163/13-ц, що майнові права на торговельну марку є спільним майном подружжя ВПВС не відступила.

З часу ухвалення ВСУ такої постанови суспільний контекст не змінився, а такі вади правозастосування, які би зумовлювали потребу відступити від сформульованого у цій постанові висновку, - відсутні.

Крім того, не вбачається наявності глибоких і довгострокових розходжень у судовій практиці щодо врахування зазначених правових висновків.

Зважаючи на такі міркування ВПВС 28.02.2024 постановила ухвалу https://reyestr.court.gov.ua/Review/117402613 про повернення справи № 335/5841/19 на розгляд до КЦС ВС.

Єдиний державний реєстр судових рішень

Цитування, плагіат та стягнення грошової компенсації

Постанова КЦС від 17.01.2024 в справі № 308/7570/18-ц (757/7570/18-ц)
https://reyestr.court.gov.ua/Review/117473137

⚠️За загальним правилом використання твору як об’єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності.

📍Як виняток допускається правомірне використання твору як об’єкта права інтелектуальної власності без дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, у разі якщо це передбачено відповідною нормою закону.

🖌Цитування є вільним використанням твору із зазначенням імені автора і джерела запозичення. По своїй суті цитування є найбільш значущим обмеженням авторського права. Воно служить свого роду фундаментом для інших обмежень авторських прав.

📌Касаційний суд підкреслює, що умовою для правомірності цитування є зазначення імені автора твору та джерела, з якого та чи інша цитата запозичується, що має вказати на походження процитованого твору, який використовується без дозволу автора.

⛔️Протилежністю використанню твору як позитивної дії є плагіат. Плагіатом вважається, зокрема, використання цитат з іншого твору (частини твору) без посилання на відповідне джерело, тобто без дотримання такої умови правомірності цитування як зазначення імені автора твору та джерела.

❇️Компенсація підлягає стягненню у разі доведення факту порушення прав суб'єкта авторського права, зокрема при плагіаті. Для задоволення вимоги про стягнення компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які кваліфікуються як порушення авторського права. Для визначення розміру такої компенсації враховується, зокрема: факт порушення прав та яке саме порушення допущено; тривалість та обсяг порушень (одноразове чи багаторазове використання спірних об'єктів); принципи приватного права (добросовісність, справедливість, розумність).

📖У справі, що переглядається: при зверненні до суду позивачка зазначала, що відповідачами порушено її авторські права: особисті немайнові і майнові права інтелектуальної власності та просила стягнути компенсацію в мінімальному розмірі, встановленому законом на час звернення позивача до суду; при відмові у задоволенні позовних вимог, встановивши, що використання частини автореферату позивачки відбулося без зазначення її імені та джерела, суди вважали, що відтворення частини автореферату позивача у Навчально-методичному комплексі можливе і без згоди автора, оскільки це є вільним відтворенням примірника твору для навчання; використання твору здійснено відповідачкою без дотримання такої умови правомірності цитування як зазначення імені автора твору та джерела; З урахуванням того, що суди встановили факт плагіату (використання частини автореферату позивачки відбулося без зазначення її імені та джерела), касаційний суд вважає, що вимога про стягнення компенсації підлягає задоволенню. Як наслідок судові рішення в цій частині належить скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідачки на користь позивачки компенсацію за порушення майнових прав в розмірі 10 мінімальних заробітних плат, що складає 32 000 грн та за порушення немайнових прав в розмірі 10 мінімальних заробітних плат, що складає 32 000 грн.

Єдиний державний реєстр судових рішень Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,

Чинність винаходів у період дії воєнного стану

Український національний офіс інтелектуальної власності дав роз’яснення про те, чи продовжує Закон України «Про захист інтересів осіб у сфері інтелектуальної власності під час дії воєнного стану, введеного у зв’язку із збройною агресією Російської Федерації проти України» чинність майнових прав інтелектуальної власності на винаходи, строк чинності яких спливає у період дії воєнного стану і чинність яких не може бути більше підтримана (продовжена) згідно з Законом «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі».

Так, строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на винахід становить 20 років від дати подання заявки. Якщо заявка подана на підставі міжнародної заявки, строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на винахід обчислюється від дати подання міжнародної заявки.

Водночас, передбачено, що у разі якщо початок перебігу строку продовження чи підтримання чинності майнових прав інтелектуальної власності на об’єкт інтелектуальної власності припадає на день введення в Україні воєнного стану чи на іншу дату під час дії воєнного стану, відповідна дія щодо продовження чи підтримання чинності майнових прав інтелектуальної власності на об’єкт інтелектуальної власності вважається вчиненою особою вчасно, якщо вона вчинена не пізніше 90 днів з дня, наступного за днем припинення чи скасування воєнного стану.

Тож, майнові права інтелектуальної власності, строк чинності яких спливає на день введення в Україні воєнного стану або під час дії воєнного стану, залишаються чинними до дня, наступного за днем припинення чи скасування воєнного стану. З дня, наступного за днем припинення чи скасування воєнного стану, чинність майнових прав інтелектуальної власності може бути продовжена у встановленому порядку.

Отже, положення закону про строки під час війни можуть бути застосовані до тих майнових прав інтелектуальної власності на винаходи, чинність яких може бути підтримана (сплата річного збору за підтримання чинності) або продовжена (додаткова охорона прав на винаходи), у межах загального строку чинності майнових прав інтелектуальної власності – 20 років та/або у межах строку, на який продовжено дію патенту.