KIND RACE 120

Не дуже встигаю бігати половинки, але дуже стараюсь. Третій день у Давосі (фото з пробіжки у Цюриху), і дуже вражена масштабом України, нашої сміливості перед усім світом. Учора зустріла хлопців, що були останніми фотографами Маріуполя. Уявіть, якби не вони - ми б ніколи не побачили фото пологового будинку після авіаудару і ще купу інших легендарних фото, що впізнає весь світ. Запам‘ятайте хлопців і ви. Женя Малолетка та Мстислав Чернов. Герої. 🇺🇦
«Ми були останніми журналістами у Маріуполі. Тепер там немає журналістів», - писали ці двоє хлопців ще 15 березня. Це вони зняли кадри із маріупольского пологового, що пережив авіаудар, - скривавлених вагітних жінок (яких потім росія називала акторками), це вони зняли багато багато інших смертей у Маріуполі, приїхавши туди 24 лютого о 3-30. Через годину почалась війна.

9 березня було взірвано пологовий будинок, хлопці знімали все, але не розуміли, як відправити кадри без електрики та інтернету. Їм допоміг поліцейский та ховали лікарі,
- Це змінить хід війни, - казали вони тоді, і були праві.
Хоча хлопці зняли так багато мертвих людей та мертвих дітей, безкінечно багато, що не розуміли, як ще більше фото можуть щось змінити.

Фото, що отримав світ із Маріуполя, все змінили: уявляєте, ми могли ніколи не дізнатися про той пологовий, про цей початок геноциду. Уявляєте, про яку кількість смертей та злочинів росії ми не дізнаємось, тому що ніхто вже про це не розповість?…

Цю війну називають найзадокументованішою в історії людства, - завдяки таким героям, як Женя і Мстислав, завдяки інтернету та доступності фото та відео. Кожен із сміливих змінює історію, і ми обов‘язково переможемо, справа часу…
Женя Малолетка - із Бердянська, Мстислав Чорний - із Харкова, я зустріла їх тут в Українському домі у Давосі. Учора вони отримали премію Гонгадзе, ще отримають багато чого, напевне. Але після Давосу вони їдуть знову у Харків, працювати і показувати правду. І головне, щоб вони залишились живі, я всім сердцем за це молюся і вірю, - ця задокументована війна має врятувати своїх героїв.
Слава Україні!

Сергій Проневич на фото - герой-марафонець, що загинув у Боромлі Сумської області, самотужки вночі знищуючи військову техніку (у березні 2022го Сергій знищив вісім одиниць техніки рашистів). До цього у 2019му він у повній військовій амуніції пробіг марафонську дистанцію за 4 години 36 хвилин у 2019 році (марафонці зрозуміють, що це за рекорд - неймовірно).

Сергій вирішив діяти, як одинак-партизан: пробіг уночі десяток-два кілометрів, розвідав обстановку навколо Боромлі і сусідніх сіл, на ранок повернувся додому і доповісти про місце знаходження ворога. Коли ж після таких «пробіжок» в Боромлі почали дізнаватися, що то під Жигайлівкою, то біля Новгородського вночі горіли то танк, то БТР, близькі та друзі Сергія почали здогадуватися, що той сам почав діяти.

Удень Сергій виготовляв «коктейлі молотова» – саморобну запалювальну зброю, а вночі клав кілька пляшок в рюкзак і біг для розвідки ворожої техніки. «Коктейлі» виявилися ефективним засобом знищення техніки окупанта – за два тижні у ворога згоріло вісім одиниць. За одинаком-месником почали «полювати» росіяни, на всіх постах вночі з тепловізорів вже пильно слідкували навколо за будь-якими переміщеннями.

Спіймали його біля телевізійної вежі, що за кілька кілометрів від Боромлі. Спочатку Сергія Проневича катували, потім – розстріляли. Там і знайшли його тіло після визволення Боромлі – через тиждень після зникнення...

В Україні з’явився сайт про загиблих на війні атлетів. У ньому на сьогодні прізвища 33 представників українського спору- легкоатлетів, футболістів, гімнасток, боксерів, важкоатлетів, веслувальників, кікбоксерів, регбістів, гирьовиків, шахістів, самбістів, біатлоністів…

Спортивний комітет України запустив відповідний сайт- реквієм і назвав його Янголи спорту -
https://yangoly-sportu.teamukraine.com.ua/

Страшно дуже читати все це
"У заблокованому Маріуполі загинув суддя з боксу"
"Від ракетного обстрілу Одеси загинула чемпіонка Одеси та віцечемпіонка Південного регіону з бодибілдингу, а також її чоловік Богдан, що в момент вибуху перебували в квартирі четвертого поверху. Пара чекала дитину"… горіть в аду, визволителі! Ніхай ніхто про вас ніколи не згадає! Слава Україні! 🇺🇦🇺🇦

🇺🇦

Станом на ранок 14 травня 2022 року більше ніж 647 дітей постраждали в Україні від агресії та неноциду росії. За офіційними даними 227 дітей загинули та понад 420 отримали поранення і ці цифри не остаточні по очевидним причинам.

Найбільше постраждало дітей у Донецькій області - 139, Київській - 116, Харківській - 99, Чернігівській - 68, Херсонській - 48, Луганській - 45, Миколаївській - 44, Запорізькій - 28, Сумській - 17, у м.Києві - 16, Житомирській - 15.

Сьогодні я біжу повний марафон (мій 33й) у нідерландському місті Лейдені: з нашим прапором, в «українському» луці та з символічними іграшками у крові на знак пам‘яті про невинних малюків, що постраждали, та більше не зможуть гратись. Та, звичайно, заради допомоги пораненим та тяжкохворим діткам: я збираю разом із фондом Запорука більше 1 млн грн ( $39500) для покупки аналізатора патогенів - для виявлення сепсісу, що завчасно може попередити смерть від нього.
Допомогти тут будь-якою сумою!!!

https://bekind.ua/en/project?id=526620f7-298d-41a1-a342-bab8b8ea8d9a

Слава Україні, ми переможемо! 💙💛🇺🇦
Так, вперше мене підтримує мама на фініші ❤️

Азов витримав, і я витримаю!
71й день масштабного вторгнення росії у мою країну. 70 днів мужні воїни Азова захищають Маріуполь та вчора тримали масштабний штурм.

Якщо в світі існує пекло, то воно знаходиться на Азовсталі, як сказав мер Маріуполя.
Обстріли та штурм без перерви. Навіть вночі з корегуванням вогню з дронів. Все, що є. Місцями бойові дії вже за забором заводу. Частина Лівобережного району від парку Веселки знову закрита для мешканців, але цього разу терміново евакуюватись їм прийшлось самотужки без попередження.
Останні 11 квадратних кілометрів свободи в Маріуполі перетворені на пекло.
Сили, витримки нашим Героям. Наше серце і душа саме там.»

Більше 20 000 мирних жертв за попередніми прогнозами. Дуже багато тисяч тих, що вивезли у росію, вивезли чи спалили мертві тіла… Ті, про кого ми ще довго не дізнаємось.
Ті люди, що вибрались із Маріуполя, розповідають страшні історії. Про загиблих від голоду та зневоднення, про тортури та згвалтування, про страшні смерті від поранень без медичної допомоги…

Це моя країна, це наше українське місто, яке не здається. Вчора я дивилась звернення командира Азову, Маріупольскої бригади, що 70 днів тримають оборону у тому пеклі… І я не маю права не триматися також!

Продовжую щодня - 21 км зранку, з українським прапором, заради України та українців!

Сьогодні збираємо $39500 для поранених та тяжкохворих дітей. На закупівлю аналізатора крові у Львівську дитячу лікарню, куди потрапляють онкохворі та поранені діти із усієї України. Аналізатор крові дозволяє виявити сепсіс на перших стадіях та врятувати дитину. Випадків запущених хвороб у дітей під час війни дуже багато…
Будь ласка, - якщо кожен із підписників цього клубу пожертвує $4 - ми зможемо швидко зібрати необхідну суму!
https://bekind.ua/en/project?id=526620f7-298d-41a1-a342-bab8b8ea8d9a

55й день війни. Мій 37 півмарафон поспіль, що я бігаю з українським прапором для підтримки України.
Чесно кажучи, - невідомо ще, хто кого підтримує: без цих двох годин бігу на день (іноді і два з половиною) я почувалася би сильно гірше (три рази витерла фразу «з’їхати з глузду» - істЕричне кліше).
Цікава штука - комітмент. Виходиш з дому бігати, дуже того не хочеш іноді (тому що «інститут-екзамени-сесія»), але хіба хочеш - мусиш! І йдеш із прапором за поясом своїм. Рано вранці, - до схід сонця, 0 градусів і туман над озером у Берлінському парку. О 8-9 ранку - коли місто прокинулось вже і їде на роботу та навчання всіми свома тисячами роверів (Амстердам!). Після 4-5 вечора, після школи та роботи, коли мозок вже перенапружений переписками та проблемами, які «продолжают поступать», а у мирному Амстердамі всі сидять на террасах із келихами чогось, поки ти лупаєш свою бігову скалу.
👇👇👇