Beauty World

За 11 років життя в Польщі я відчувала до цієї країни різні емоції.
Пройшла всі стадії ,від неприйняття до вдячності. І ось що хочу вам розповісти.

Перші два роки були періодом адаптації.
Я постійно говорила: «Заробимо грошей і повернемося додому».

Я відмовлялася вчити мову, мені тут майже все не подобалося, і я зовсім не сприймала Польщу як місце, де могла б будувати своє життя.

У 2016 році я повернулася додому і спробувала прожити там шість місяців. Саме тоді зрозуміла, що в Польщі не все так погано. Різниця в рівні життя дуже відчувалася.

Потім я забрала сина, і почалися нові турботи: школа, вивчення мови, його адаптація, оформлення документів, пошук житла та пошук себе в новій реальності.

Я навіть не помітила, як у тому шаленому темпі життя на запитання
«Як тобі тут живеться?» почала відповідати:
«Мій дім там, де моя сім’я».

Поступово змінювалися звички, менталітет, погляди на життя та людей навколо. Стало неважливо, що скажуть інші, якого бренду на тобі футболка чи скільки заробляє сусід. Тут кожен живе своїм життям і займається своїми справами.

Сьогодні я вдячна цій країні за можливості, які отримала на чужині. Так, вони не впали з неба,за ними стоять роки моєї праці, наполегливості та віри в себе.

І лише коли маєш можливість порівняти, розумієш: не все тут так погано. Бо часто добре там, де нас немає. А спокійно там, де ти зміг знайти своє місце, створити свій затишок і бути поруч із тими, кого любиш ❤️