Frontier Institute

«Ми робимо на своїй території те, що інші не можуть зробити в себе через страх економічних втрат. Парадоксально: через війну в Україні якість довкілля в Європі частково покращується».

Так починає свій есей у нашому спільному проєкті з Ukrainer "25 стратегічних питань для України" Олексій Василюк, природоохоронець, очільник Української природоохоронної групи, співзасновник міжнародного онлайн-журналу про екологічні наслідки війни в Україні Ukraine War Environmental Consequences Work Group.

Він пише про те, що частина територій України може стати непридатною для життя через мінування та екологічний стан,
«і їх займатиме природа. Вона не чекатиме наших рішень — вона вже відновлюється там, звідки пішла людина».

Це відновлення не є однозначно добрим процесом. «На місці колишнього Каховського водосховища справді відновлюються заплавні ліси, які існували тут до створення цього об'єкта. Натомість у зонах бойових дій часто території заростають інвазійними, чужорідними видами. Це не є повноцінне відновлення дикої природи, а радше спонтанна, некерована трансформація екосистем. Водночас це найбільший у Європі процес спонтанного відновлення територій», - каже Олексій.

На його думку, Україна вже сьогодні зробила те, що інші держави лише декларують у своїх стратегіях.

«Зараз Україна має шанс сформувати нову модель екологічного й економічного розвитку. Модель, яка не базується на залежності від зрошення, великих водосховищ, індустріальної гігантоманії, успадкованої з радянського минулого. Модель, яка враховує обмеження довкілля та працює разом із природними процесами, а не проти них», - вважає автор.

Лінк - у коментарях

Ілюстрації - Анна Доманська

#25питаньдляукраїни

Мирослав Маринович провів десять років у радянських таборах за правозахисну діяльність. Він був серед тих, хто 1976 року заснував Українську Гельсінську групу, коли за це платили свободою.

У новому есеї зі спецпроєкту «25 стратегічних питань для України», який ми реалізовуємо разом із Ukrainer, він пише не про те, як захиститися від Москви, а про те, чому «відгороджування від Москви, як і слухняне схиляння перед нею, - це тактика слабких» і чому «протягом усіх століть Москва могла конкурувати з українським християнським духом лише тоді, коли тримала його постійно приспаним і кволим».

Людина, яка знає ціну несвободи, формулює не оборонну, а стратегічну позицію: об'єднана, але не уніфікована, Київська Церква може стати «епіцентром гармонізації світових протиріч».

Читайте есей за посиланням у коментарях.

#25питаньдляукраїни